Досягти успіху одночасно в кіно і в політиці вдається не кожному. Для цього потрібен видатний акторський хист, велике бажання робити щось для суспільства, а також, скоріше за все, конкретні ідеї, як це зробити. Далі на liverpoolski дослідимо історію видатної жінки з Ліверпуля, якій це вдалося. Її ім`я – Гленда Джексон.
Чим відома
У кіно та театрі Гленда Джексон відзначилась перш за все виконанням ролей вольових і розумних жінок. Пік кар’єри прийшовся на 1960-ті–1970-ті роки. Їй вдалося навіть двічі вибороти премію “Оскар”, а також “Золотий глобус”, “Еммі” і “Тоні”.
Гленда Джексон і сама запам’яталась як розумна й активна жінка, яка не боялась висловлювати свою думку. На певний час вона пішла з кіно в політику, але потім повернулась і встигла незадовго до своєї смерті у 2023 році відзначитись принаймні двома видатними ролями. Сер Джонатан Прайс сказав, що вважає її найкращою акторкою країни. Багато хто поділяє його думку, серед них і сер Майкл Кейн.
Біографія
Гленда Мей Джексон (Glenda May Jackson) народилась 9 травня 1936 року неподалік від Ліверпуля, у Беркенгеді. Її сім’я належала до робочого класу. Коли Гленді було 16, вона покинула навчання в школі заради того, щоб брати участь у аматорській акторській трупі. Це був рішучий крок назустріч своїй мрії!
Успіху в театрі довелося чекати 10 років. Але він таки прийшов! Гленда зіграла в скандальній виставі Пітера Брука “Марат/Сад” (“Marat/Sade”), яку потім було екранізовано. Фільм став першою значущою роботою пані Джексон у кіно.
“Оскари”
У 1969 році Гленда Мей почала співпрацювати з режисером Кеном Расселом. Саме тоді вона змогла отримати перший у житті “Оскар”, присуджений за найкращу жіночу роль в екранізації роману Девіда Герберта Лоуренса “Закохані жінки” (“Women in Love”), де були еротичні сцени (це перший подібний випадок, коли жінка отримала “Оскар” за роль з відвертими епізодами). Коли минуло три роки після цього, акторка отримала цю найпрестижнішу нагороду зі світу кіно в комедії “Як у кращих домах” (“A Touch of Class”), поставленій режисером Мелвіном Френком. Однак на жодну з церемоній нагородження акторка не прийшла, посилаючись на зайнятість.
Яскраві ролі
Звісно, яскравих ролей у житті Гленди Джексон було чимало. Наприклад, вона грала дружину Петра Чайковського, Антоніну Мілюкову, у стрічці 1971 року “Любителі музики” (“The Music Lovers”). Також цікаві такі образи:
- Сара Бернар у біографічному фільмі “Неймовірна Сара” (1976).
- Олена Боннер у телевізійному фільмі “Сахаров” (1984), він теж біографічний, але більш драматичний.
- Головна роль у телесеріалі про Єлизавету I (1971).
- Патрісія Ніл в “Історії Патрісії Ніл” (1981).
Політика
У політику Гленда пішла в 1990 році. Спонукала її до цього діяльність Маргарет Тетчер, “залізної леді”, яка була у Великій Британії прем’єр-міністром з 1979 до 1990 року. Джексон сміливо заявила, що ця політикиня знищує Британію. Колишня актриса змогла набрати необхідний відсоток на виборах і опинитися в парламенті, представляючи Лейбористську партію в 1992 році. Зрештою вона стала тіньовим міністром транспорту.
1997 р. Гленда Мей Джексон увійшла до уряду Тоні Блера, ставши заступником міністра транспорту в Лондоні. Однак вона завзято критикувала й лейбористів, наприклад за намір ввести оплату за вищу освіту, а також за війну в Іраку.
1999 р. Залишає кабмін, аби балотуватися на посаду мера Лондона у 2000-му. Критикувала Тоні Блера, виступала за розслідування, пов’язане з війною в Іраку.
2015 р. – залишила політичну діяльність, а у 2016 році повернулась у акторську справу.
Кінець життя та підсумки
Гленда Мей Джексон у 80-річному віці вразила всіх тим, що після 25-річної перерви зіграла Короля Ліра у виставі Дебори Ворнер, досить, до речі, успішній. А потім ще й отримала премію Bafta за повернення на екран, це сталося в телевізійній драмі “Elizabeth Is Missing” (2020). Але вік уже давався в знаки. 15 червня 2023 року, у своєму будинку в Блекхіті, Гленда Мей померла у 87-річному віці.
У політиці
Наша героїня вбачала свою місію в тому, щоб виправити наслідки руйнівної політики Маргарет Тетчер. Вона виступала проти війн і злочинів, з ними пов`язаних. Але наскільки їй вдалося досягти мети, сказати важко.
Хтось може засумніватися: чи вона дійсно була політикинею, чи просто грала її роль? Або ж вона настільки вжилася в роль розумної й вольової жінки, яку часто грала в кіно, що справді стала такою? Пролити світло на це допомагають висловлювання, процитовані BBC.
Гленда Джексон підмітила, що існує зв’язок між акторською діяльністю і політикою. І додала, що
“найкращий театр – це спроби знайти та розповісти правду”. “Це не про прикриття, не про ігри, не про приховування. Це не про те, щоб прикидатися тим, ким ви не є”.
А далі – ключова думка. Наша героїня вважала, що акторська гра і політика ставлять на меті знайти істину. Наприклад, з’ясувати, що таке бути людиною, зрозуміти, чому ми ставимось одне до одного саме так.
У кіно
Можливо, ви думаєте, що мова знову піде про “Оскари” або подібні відзнаки. Але зачекайте! Даймо слово пані Джексон – що вона про них думає?
“Дуже приємно мати всі ці нагороди, але вони не роблять тебе кращим”.
Слушна думка, чи не так? Набагато важливіше, ким ти є, як ти виконуєш свою роботу, а не те, чи помічають це інші. Тож можна відзначити саме талант акторки – вміння грати як глибокі та серйозні, так і комедійні ролі.
“Я працював із нею двічі в 70-х роках, і вона завжди була прямою, завжди чесною. Її робота була простою та лаконічною, як будь-яке велике мистецтво”, – сказав сер Джонатан, колега знаменитої ліверпульської жінки.