Поетеса Керол Енн Даффі: «Кохання – це цибуля»

Керол Енн Даффі – поетеса, яка відома своїми феміністськими поглядами та поезією, що часто торкається теми гендеру та соціальної справедливості. Хоча вона народилася в Шотландії, але також письменниця тісно пов’язана з Ліверпулем, який відіграв важливу роль у її творчому розвитку й особистому житті. Саме в адміністративному центрі Мерсісайду Даффі здобула ступінь бакалавра філософії, саме тут була активною учасницею літературної сцени та зустріла свою тимчасову пристрасть в особі поета Адріана Генрі. Обговорімо далі на liverpoolski.com докладніше, коли народилась поетеса, чого досягла, а також подробиці її особистого життя та творчості.

Коли народилась Керол Енн Даффі і хто вона така?

Керол Енн Даффі – шотландська поетеса і драматургиня, яка народилася 23 грудня 1955 року в Глазго, Шотландія. Її тягнуло з дитинства не лише до літератури, але й до філософії, яку вона поїхала вивчати в Ліверпуль, завершивши навчання здобуттям наукового ступеня в 1977 році. А ще раніше Даффі навчалася в римо-католицьких освітніх закладах, у початковій і середній школах. Потім вона вступила до Стаффордської дівочої вищої школи. 

Наша героїня була першою дитиною в родині Мей і Френка Даффі. Мей була чистою ірландкою, а у Френка ірландцями були дідусь і бабуся. Згодом у них народилося ще четверо синів, і коли Керол Енн виповнилося шість років, сім’я переїхала до Стаффорда. Її батько працював у компанії English Electric, а у вільний час керував футбольним клубом «Стаффорд Рейнджерс».

Ранній інтерес дівчини до читання й письма підтримували двоє вчителів англійської мови, а також митець Адріан Генрі – один із «ліверпульської трійці» поетів, чиї твори були зібрані в антології The Mersey Sound (1967). Керол Енн жила з Адріаном, значно старшим за неї, близько 10 років, а у 1982-му пара розлучилася.

Творча кар’єра та успіхи Даффі

Ще до завершення навчання в Ліверпульському університеті Керол опублікувала три поетичні збірки: Fleshweathercock and Other Poems (1974), Beauty and the Beast (спільно з Адріаном Генрі, 1977) і Fifth Last Song (1982). Після перемоги в National Poetry Competition у 1983 році прийшло справжнє визнання, а наступного року успіх було закріплено завдяки премії Еріка Грегорі.

Пізніше, розмірковуючи про ті часи, Даффі згадувала на сайті Poetry Society (цитується за джерелом): 

«У ті дні мене ще називали “поетесою” – тож це багато значило, будучи молодою жінкою-поетом, почати намагатися змінити це. І – о, дівчата, тільки подивіться на нас зараз…»

У 1985 році видавництво Anvil Poetry Press випустило першу поетичну збірку Керол Енн Даффі Standing Female Nude. Наступна книга, Selling Manhattan (1987), принесла їй премію Сомерсета Моема, а The Other Country (1990) була відзначена Шотландською радою з питань мистецтва. 

Відомі вірші Керол Енн: про що вони?

У згаданих вище збірках з’явилися деякі з найвідоміших віршів Даффі. Серед них був і скандальний «Освіта заради дозвілля» (Education for Leisure), який спочатку ввели в шкільну програму, а у 2008 році вилучили з неї через звинувачення в пропаганді насильства. Також там зустрічаємо чуттєву лірику «Зігріваючи її перлини» (Warming her Pearls) про покоївку, що носить намисто своєї господині. А ще заслуговують на увагу вірші про дім і відчуження – Originally та The Way My Mother Speaks.

Prayer

Наступна збірка, Mean Time (1993), здобула одразу кілька престижних нагород, серед яких Forward Prize і Whitbread Prize for Poetry. У ній є один із найулюбленіших віршів Даффі, «Молитва» (Prayer), який завершується рядками з прогнозу погоди BBC, роблячи текст особливо музичним. 

Вірш досліджує тему віри та духовності в сучасному світі. Він показує, як люди знаходять надію в повсякденних речах, навіть якщо вони не сповідують традиційну релігію. Поетеса описує моменти, коли звуки, зображення й спогади можуть служити як своєрідні молитви, дозволяючи віднайти спокій у часи відчаю та порожнечі.

Valentine

Ще один видатний вірш Керол Енн Даффі називається «Валентин». Він є критикою традиційних уявлень про любов і романтику, особливо тих, які пов’язані з Днем святого Валентина. Даффі намагається перевернути уявлення читача про кохання.

Не червону троянду чи атласне серце.

Я дарую тобі цибулину.

Це місяць, загорнутий у коричневий папір.

Він обіцяє світло,

як обережне роздягання кохання.

Візьми.

Вона засліпить тебе сльозами,

як коханий.

Зробить твоє відображення

хиткою світлиною скорботи.

Я намагаюся бути правдивою.

Це не мила листівка чи поцілунок.

Я дарую тобі цибулину.

Її палкий поцілунок залишиться на твоїх вустах,

власницьких і вірних, 

якими є ми,

так довго, скільки ми існуватимемо.

Візьми її.

Її платинові петлі стиснуться до обручки,

якщо захочеш.

Смертельно.

Її запах прилипне до твоїх пальців,

прилипне до твого ножа.

Вірш починається з відмови від традиційних символів любові, червоної троянди чи сердечка. Натомість Даффі пропонує інший, більш несподіваний образ, – цибулю, яка має кілька шарів, сильний запах і здатна викликати сльози, що символізує потенційний біль. 

Даффі критикує саме споживацький підхід до любові, який часто проявляється у вигляді дорогих подарунків і банальних символів романтики. Вона пропонує справжнє й щире вираження любові, яке не потребує зовнішніх атрибутів. У вірші використовується низка поетичних засобів, зокрема метафори й порівняння. Наприклад, образ місяця, обернутого в коричневий папір, справді вражає!

Тон вірша змінюється від ніжного до загрозливого – власне, такою ж несподіваною може бути любов. Структура вірша вільна, без рим – схоже, письменниця в такий спосіб хотіла показати, що зміст важливіший за форму.

Особисте життя та професійна діяльність

Даффі ідентифікує себе як лесбійка, попри те, що мала 10-річні стосунки з поетом Генрі, а також принаймні ще з одним чоловіком, Пітером Бенсоном, який також пов’язаний із літературою. Свою сексуальну орієнтацію Керол усвідомила ще під час навчання в монастирській школі. 

Чи було в житті Керол Енн справжнє кохання? Після розриву з Генрі поетеса мала 15-річні стосунки з колежанкою по літературі Джекі Кей. Чи було це справжнім коханням, сказати важко, але ці стосунки були найдовшими. Що ж, кохання справді стало для поетеси цибулею, яка викликає сльози.

Чи є в письменниці Даффі донька? Так, є, звати її Елла. Народилася вона в 1995 році під час стосунків із Джекі Кей. А біологічним батьком Елли є поет Пітер Бенсон.

Керол Енн Даффі активно заробляла на життя як педагогиня. У 1996 році вона почала викладати поезію в Манчестерському університеті. Згодом поетеса стала керівницею творчого напряму в школі письменництва освітнього закладу Манчестера – міста, де оселилась після стількох років у Ліверпулі. 

Даффі написала кілька п’єс, які були поставлені на сцені, наприклад у ліверпульському театрі Playhouse. Серед них є такі:

• Take My Husband (1982); 
• Cavern of Dreams (1984);
• Little Women, Big Boys (1986); 
• Loss (1986);
• Casanova (2007).

Кэрол Енн працювала редактором поетичного журналу Ambit, поетичним критиком у газеті The Guardian, а наприкінці 1980-х була активною радіоведучою.

Літературні досягнення та стиль

Як бачимо, творчість Керол охоплювала широке коло жанрів – від дитячої поезії до драматичних творів. 

У 1999 році вийшла збірка The World’s Wife, де класичні персонажі заговорили голосами їхніх дружин. 

У 2002 році Даффі почала співпрацювати з видавництвом Picador, а через три роки представила збірку Rapture, де 52 вірші малюють картину кохання від його зародження до розриву. Рут Падел описала її стиль як «безжальний, чуттєвий, ніжний – абсолютно сучасний і водночас класичний».

Керол Енн завжди прагнула простоти в словах і водночас глибини в змісті, кажучи, що не намагається вразити лексикою, яка лише гарно звучить. Ось її пояснення:

«Мені важливо використовувати прості слова, але в несподіваний спосіб». 

Визнання та громадська діяльність

Після смерті Теда Г’юза у 1999 році ширилися чутки, що саме Даффі стане наступною поетесою-лауреаткою Великої Британії. Тоді посаду отримав Ендрю Моушн, але у 2009 році Керол Енн усе ж обійняла її. До неї серед поетів-лауреатів країни ще не було жінки, відкритої учасниці ЛГБТ-спільноти. 

Даффі активно використовувала поезію для реакції на суспільні події, впливаючи на розуми своїх читачів. Крім того, вона сприяла розвитку молодих поетів, організовувала літературні читання та заснувала премію імені Теда Г’юза. У 2019 році Керол Енн завершила своє десятирічне перебування на посаді, але писати, звісно, не перестала.