Є в Ліверпулі місця, які назавжди вписані в культурну мапу міста. Grafton Ballroom – серед них. Заклад відкрився 1924 року, пережив злети й занепад, бачив виступи The Beatles та десятків інших музикантів і став частиною міського фольклору – від вишуканих балів до скандальних вечірок. Саме про цю легендарну локацію, пов’язану з шоу-бізнесом, ми поговоримо далі на liverpoolski.com.
Grafton Ballroom: де Ліверпуль танцював і закохувався
Коли Grafton Ballroom прийняв перших гостей у лютому 1924 року, він одразу став однією з головних розважальних адрес Ліверпуля. Зала, розрахована на понад тисячу танцівників, швидко здобула популярність як місце зустрічей, знайомств і вечорів під живу музику.
Будівля поруч із Locarno Ballroom (нинішня Liverpool Olympia) вражала як розмахом, так і атмосферою. Архітектура в стилі неокласицизму, високі стелі, дерев’яна підлога – усе це створювало враження елегантності, навіть коли звучали джаз або свінг, а не класика.
У 1930–1950-х Grafton був центром вечірнього життя міста. А пізніше – у 1970–1980-х – зала отримала нову славу завдяки вечорам у стилі grab a granny, які стали майже народною легендою. Танці об’єднували покоління, а сам Grafton став частиною спогадів цілої низки ліверпульців – з романтичними історіями, гучними зізнаннями, а часом і комічними пригодами.
Зіркові вечори: коли сцена належала легендам
Уже з перших років існування Grafton Ballroom приваблював, крім охочих потанцювати, ще й музикантів. Тут виступали провідні оркестри 1930–1950-х – зокрема Джо Лосс, Генрі Голл, Віктор Сілвестр. Однак найвідомішою сторінкою в історії зали стали вечори із The Beatles.
Тріо з Ліверпуля (на той момент ще з Пітом Бестом за ударною установкою) уперше з’явилося на сцені Grafton 3 серпня 1962 року. Це був один з останніх виступів із Бестом – буквально за кілька днів його замінив Рінго Старр. До серпня 1963 гурт грав тут ще кілька разів, що стало частиною їхнього стрімкого злету до національної слави.
Grafton був не концертним майданчиком у класичному сенсі, а радше місцем, де музика звучала наживо в напівнеформальній атмосфері танців і вечірок. Але саме ця близькість до публіки й надавала виступам особливого колориту. Вечори в Grafton мали інтимність і драйв, які важко повторити на великій сцені.
Цей період закріпив за залою репутацію майданчика, відкритого до нового звуку. Саме тому тут звучали як американський джаз, так і британський рок-н-рол та все, що було між ними. Зрештою, не так уже й багато танцювальних залів можуть похвалитися тим, що в їхніх стінах лунали композиції Дюка Еллінгтона і The Beatles.
Від слави до тиші: як легенда поступилася сучасності
Попри багату історію, зала не встояла перед змінами в культурі дозвілля. У другій половині 1990-х Grafton Ballroom остаточно перетворився на нічний клуб. Формати змінювались – від тематичних танцювальних вечорів до недільних комедійних шоу – але колишнього розмаху не вдалося повернути.
Останній танець тут відбувся у вересні 2008 року. Після цього будівлю закрили, спочатку з ідеєю переформатувати її в майданчик для стендапу, але ці плани швидко зійшли нанівець. Залишена без догляду, зала почала занепадати. У 2013 році частина фасаду обвалилася просто на тротуар – це змусило місцеву владу терміново втрутитися й обгородити об’єкт задля безпеки.
Протягом наступного десятиліття Grafton простояв у такому стані – із зачиненими дверима, розбитими вікнами та все ще впізнаваним фасадом. Саме його, до речі, вирішили зберегти, коли у 2025 році ухвалили плани щодо нового житлового комплексу на місці зали. Архітектори пообіцяли вписати елемент історії в сучасний проєкт – щоб хоча б зовні нагадати, що на цьому місці колись танцювали під живу музику.
Grafton перестав бути центром розваг, але залишився в спогадах – як символ іншого часу, іншого ритму й, можливо, менш цинічного підходу до вечірнього життя.
Нове обличчя Grafton: що чекає на колишню танцювальну легенду
Історія Grafton Ballroom не завершилась разом з останнім танцем. У 2025 році стало відомо, що будівлю мають намір частково реконструювати: зберегти історичний фасад, а решту будівлі перетворити на сучасний житловий комплекс. Проєкт передбачає кілька поверхів апартаментів, торгові приміщення на першому рівні та облаштоване подвір’я – усе це запланували створити на місці, де колись звучали оркестри.
Таке рішення викликало суперечливі емоції серед мешканців Ліверпуля. З одного боку – це спосіб зберегти хоча б візуальний фрагмент минулого. З іншого – остаточне прощання з функцією, яка зробила Grafton Ballroom знаковим для міста. Більше не буде сцени, музики, натовпу під балконами й черг до входу. Лише спогад, зашитий у фасад.
На тлі цього оновлення варто також згадати, що назва Grafton Ballroom трапляється не лише в контексті Ліверпуля. У південному Лондоні, в районі Далвіч, існує танцювальний центр із подібною назвою – Grafton Dance Centre. І хоч ці місця не пов’язані між собою, плутанина трапляється регулярно.
Та для ліверпульців у слові Grafton так багато всього поєдналося. Це частина міського фольклору – з музикою, яка грала гучно, зі стелею, що дзвеніла від ритму, і з вечорами, які починались на танцполі, а залишались у пам’яті на десятиліття.