Історія Ліверпуля має цікаві повороти, один із яких несподівано веде просто на сцену. Якщо вам знайоме ім’я Шекспіра, але не знайомі його маршрути за межами Лондона, варто зазирнути до ліверпульського театрального життя. Є фестиваль, який показує: наше місто теж може бути важливою театральною точкою на мапі шекспірівської спадщини. Подробиці – на liverpoolski.com.
Шлях до Шекспіра в цьому місті почався не у 21 столітті й навіть не у 20-му. Історія має глибші корені: ще в 16 сторіччі саме з Ліверпуля вийшов меценат, чия підтримка, за даними BBC, виявилася вирішальною для театральної кар’єри Вільяма Шекспіра. Це заклало символічну основу для того, аби в майбутньому саме в цьому місті з’явився фестиваль, присвячений автору, який змінив англійську драматургію.
Що таке Ліверпульський шекспірівський фестиваль
Ліверпульський шекспірівський фестиваль – це театральна подія, що відбувається просто неба і присвячена лише творчості Вільяма Шекспіра. Фестиваль уперше відбувся у 2007 році й швидко набув культурного значення для міста й став унікальною сценою для сучасного осмислення класичної драматургії. Ініціатором виступила Lodestar Theatre Company, а головним майданчиком були руїни Церкви Святого Луки, відомої як «розбомблена». Саме ця локація створює атмосферу, яку важко відтворити у звичайному театрі.
Формат фестивалю – це поєднання класичних вистав і більш експериментальних постановок, іноді з неочікуваним трактуванням оригінального тексту. Організатори прагнуть відкритості, тож дійство часто виходить за межі театральної сцени: вулиці, внутрішні дворики, навіть парки можуть стати сценою. Буває, що публіка має можливість взяти участь у дійстві.
Фестиваль має ще одну особливість – він локальний за духом, але відкритий для запрошених колективів. Постановки готують як місцеві трупи, так і запрошені режисери та актори з інших міст. Це забезпечує постійний обмін ідеями, стилями. Деякі проєкти виникають у співпраці з театральними школами або громадськими ініціативами, тож молоді актори й аматори теж мають простір для творчості.
У Ліверпулі Шекспіра не заносять на п’єдестал – його просто випускають до людей. Тут він не ховається за завісами класичних театрів, а з’являється просто посеред міста: у двориках, біля руїн, серед перехожих. Крім того, тут не йдеться про те, щоб відтворити сиву давнину – важливо зробити так, аби п’єса говорила саме з тими, хто є тут і тепер. І тому це якраз той випадок, коли класичні тексти оживають у серцях та розумах глядачів.
З історії Шекспірівського фестивалю в Ліверпулі
Серед найцікавіших фестивальних постановок варто згадати «Макбета» у 2007 році, у якому тіні руїн церкви та на Кладовищі Святого Джеймса створили природні декорації до кривавої драми. А у 2008-му присутнім продемонстрували «Сон у літню ніч» із використанням ліхтарів, музики наживо й інтерактивних елементів – глядачів теж залучили. Такі рішення надали класичному тексту нових барв.
У 2008 році фестиваль став частиною масштабного святкування: Ліверпуль тоді був Європейською столицею культури. Окрім постановки «Сон у літню ніч» із ліхтарями, живою музикою й акторською імпровізацією серед глядачів, місто прийняло виставу від Shakespeare’s Globe – «Зимову казку». Того року фестиваль вийшов за межі сцени: влаштовували покази просто неба, працювали з місцевими митцями, додали елемент свята на вулицях.
2009 року вирішили зіграти на контрасті: поставили «Гамлета» в урочистому концертному Залі Святого Георгія, а паралельно – «Мертвих Розенкранца і Гільденстерна» в культурному центрі Novas. Обидві постановки виконувала одна трупа – це дало глядачам можливість побачити знайомих акторів у зовсім різних образах. Фестиваль отримав престижну місцеву театральну премію та утвердився як незалежна мистецька подія.
У 2010 році фестиваль узяв перерву, бо були проблеми з фінансуванням. Але вже наступного року фестиваль повернувся з розмахом: «Ромео і Джульєтта» знову ожили в Залі Святого Георгія, а паралельно проводили аматорські вистави з місцевими жителями. Один із проєктів – це експериментальна постановка «Річарда III», у якій брали участь сто людей – актори, студенти, містяни.
Згодом формат розширився: фестиваль почав включати майстер-класи, читання, сценічні експерименти, театральні прогулянки й вистави з несподіваними локаціями. Важливо, що поруч працювали і професійні актори, і ті, хто тільки-но відкривав для себе театр.
У цей час Ліверпуль переживав своєрідне культурне оновлення. Якщо раніше його асоціювали передусім із музикою, то тепер театр і, зокрема, шекспірівські вистави почали посідати помітне місце в житті міста. Рік культурної столиці дав відчутний поштовх, а фестиваль скористався цим шансом.
Від самого початку існування фестиваль напрацьовував свою унікальну мову: він змінив саму атмосферу сприйняття. Поставити класику було не просто, але зрештою в неї вдихнули нове життя, до того ж її долучили до ліверпульської атмосфери.
Як Ліверпуль сприяв кар’єрі Шекспіра
Ім’я Вільяма Шекспіра зазвичай пов’язують із Лондоном, але його шлях на сцену великого театру міг би мати інший вигляд, якби не підтримка родини… з Ліверпуля. Ідеться про впливового аристократа Фердінандо Стенлі, відомого як лорд Стрендж, спадкоємця графів Дербі – саме тих, що мешкали поблизу Ліверпуля, у маєтках у Кнозлі та Лейтомі.
Ще в молодому віці Фердінандо став покровителем театральної трупи, яка згодом отримала назву «Люди лорда Стренджа». Ця група гастролювала по всій Англії, а наприкінці 1580-х почала виступати в Лондоні, у першому справжньому театрі на південному березі Темзи – The Rose. Саме тоді, як припускають історики, до них долучився й сам Шекспір – спочатку як актор, а потім як автор п’єс.
Попри короткий термін, Фердінандо залишив помітний слід. Його трупа не лише відкрила дорогу Шекспірові, а й започаткувала традицію північного меценатства в театральному мистецтві. Навіть після смерті Стенлі частина акторів перейшла до трупи лорда-камергера, де Шекспір уже грав важливу роль.
Сьогодні цей зв’язок із Ліверпулем надихає сучасні фестивалі, нагадуючи: мистецтво ніколи не твориться у вакуумі. Навіть генії потребують тих, хто повірить у них на старті.
Сучасний фестиваль та історичний слід Шекспіра в Мерсісайді
У 2016 році Мерсісайд став одним із центрів відзначення 400-річчя смерті Вільяма Шекспіра. У регіоні відбулися численні театральні постановки, серед яких відкриті вистави Hillbark Players у Вірралі, покази в Everyman і Playhouse, а також спеціальні дитячі програми, як-от Bardolph’s Box. Крім того, у кінотеатрі FACT демонстрували записи класичних шекспірівських вистав із Лондонського театру, а фестивалі й проєкти, як-от WoWFest, розширювали коло глядачів, поєднуючи традиції з сучасними формами мистецтва.
Мерсісайд має глибокий історичний зв’язок із Шекспіром, який, за деякими припущеннями, проводив час у маєтку Knowsley Hall, ховаючись від лондонської чуми. У Прескотті в 1590-х роках існував єдиний поза Лондоном спеціально збудований театр епохи Єлизавети, де, імовірно, відбувалися постановки під керівництвом самого драматурга. Сьогодні Shakespeare North Trust планує відновити цей театр за кресленнями 1629 року, створивши унікальний центр для навчання й вистав. Так історія і сучасність тісно переплітаються, збагачуючи культурне життя регіону.