LOOK Photo Biennial – це платформа, яка змінює саме уявлення про фотографію. У 2024 році бієнале в Ліверпулі вийшло під загальною темою Beyond Sight, що підкреслює багатовимірність мистецтва фото, але й у попередні роки було багато цікавого. Центральна виставка в Open Eye Gallery (одній з ключових мистецьких локацій) стала місцем, де фотографія стає майже відчутною – через дотик, звук і глибоку емпатію. Подробиці – далі на liverpoolski.com.
Що таке LOOK Photo Biennial і чому його тема Beyond Sight змінила звичне уявлення про фотографію
LOOK Photo Biennial – це міжнародна подія, яку організовує Open Eye Gallery в Ліверпулі. Вона відбувається приблизно раз на два роки (хоча іноді можуть бути винятки) і кожного разу переосмислює фотографію як форму мистецтва та комунікації.
У 2024 році, наприклад, була обрана тема Beyond Sight. Вона поставила питання: що, якщо фотографія – це не лише про зображення? Кураторська команда запропонувала звернути увагу на сам процес сприйняття – як ми «бачимо», коли не можемо дивитися? Як можна створити виставку, яка буде доступною для людей із порушенням зору – і водночас відкриє нові можливості тим, хто має зір?
У центрі уваги були люди з різним досвідом сприйняття: з повним зором, частковою втратою зору чи повною його відсутністю. Організатори не намагалися «пристосувати» мистецтво під певну авдиторію, а запропонували всім рівний простір для занурення у світ фотографії не лише очима, а й тілом, слухом, дотиком. Бієнале показало, що «бачення» – глибший процес, у якому беруть участь усі органи чуття.
Таке переосмислення стало особливо важливим у контексті розвитку сучасної фотографії, де зображення втрачає монополію. Натомість на важливе місце виходить взаємодія.
Виставка в Open Eye Gallery: фотографія, яку можна «почути» або «відчути»
Те, що відбулося в галереї Open Eye, – це виставка, де фотографія виходить за межі зорового сприйняття. Частину робіт супроводжували аудіоописи, деякі мали текст шрифтом Брайля, а інші включали об’єкти, яких можна було торкнутися.
Територія галереї була адаптована так, щоб глядачі взаємодіяли з творами через слух, дотик, рух. Усе це спонукало по-іншому ставитися до фотографії – не як до зображення на стіні, а як до події, яку можна пережити.
До виставки долучилися митці з України, Тайваню, Південної Кореї, Швеції та інших країн. Серед них були й ті, хто має порушення зору, і їхній підхід до фотографії помітно відрізняється. Вони працюють і звичайними п’ятьма органами чуття, і з так званим шостим – інтуїцією, а це відкриває інше бачення світу.
Організатори не виокремлювали «спеціальну» чи «звичайну» авдиторію – виставка була створена так, аби кожен міг знайти свій спосіб взаємодії з мистецтвом. І практика показала, що цього досягти вдалося – відгуки були здебільшого захопливі.
LOOK Photo Biennial: значення
Хоча Open Eye Gallery є головним майданчиком LOOK Photo Biennial, події фестивалю ніколи не замикаються в стінах однієї інституції. Виставки, артінтервенції та фотопроєкти охоплюють різні локації Ліверпуля – від історичних будівель до звичайних вулиць. У різні роки це були і Bluecoat Chambers, і Walker Art Gallery, і просто фасади будинків або стіни під естакадами. Завдяки такому підходу місто саме стає частиною мистецького висловлювання, і глядачі взаємодіють із фотографією не лише як відвідувачі, а як учасники міського життя.
Фестиваль не прив’язується до однієї теми, але майже завжди говорить про те, що насправді має вагу: про середовище, у якому ми живемо, про тіло, пам’ять, конфлікти, зникнення. Часто роботи прямо звертаються до Ліверпуля й до того, що відбувається в його межах.
Так, один із проєктів досліджував світлове забруднення та його вплив на здоров’я людей і екосистему; інший відстежував, як території, де ведуться бойові дії, оговтуються після війни, а будівельні уламки стають основою для нового середовища. Усе це було свого роду запрошенням до розмови, бо просто фіксувати картинку – у наш технологічний вік замало.
Ще один важливий аспект – міжнародна присутність. Фестиваль регулярно залучає фотографів із різних країн, які будували цілісну систему діалогу. Митці, можна сказати, вбудовуються в місцевий контекст: співпрацюють із громадами, адаптують свої проєкти до публічного простору, працюють із локальними дослідниками. Іноді ці контакти переростають у довгострокові форми партнерства або призводять до повторної участі в наступних фестивалях.
З історії
LOOK Photo Biennial виник у 2011 році як наступник Liverpool International Photography Festival і відтоді розвивається як майданчик для візуального мислення. Його не цікавить просто «гарне фото» – фестиваль дає простір роботам, які змушують по-іншому подивитися на буденне, ставлять запитання, змінюють фокус. Дуже часто ці роботи народжуються саме в співпраці – митців і кураторів, громади та міста, а також різних культур, які тут перетинаються.
Отже, ця ліверпульська бієнале є інструментом культурного обміну. Місто стає точкою перетину культур та професійних навичок, зокрема й тих, які зазвичай не потрапляють до мейнстриму. Для митців це шанс працювати поза своїм звичним середовищем, для глядачів – можливість відкрити для себе щось нове. Саме така відкритість робить LOOK важливою подією для міста, а також для міжнародної фотографічної спільноти. Вона приваблює багатьох туристів, а іноді в Ліверпуль можуть завітати політики.