Історія філармонійної зали Ліверпуля почалася далекого 1840 року – саме тоді в місті з’явився перший симфонічний оркестр, але постійного місця для виступів у нього не було. З цієї причини владою міста було ухвалено рішення про будівництво філармонії. Далі – на liverpoolski.com.
Як усе починалося
У 1844 році ліверпульський архітектор Джон Каннінгем розпочав створення проєкту філармонійної зали. Основна вимога полягала в тому, щоб приміщення могло вмістити не менше 1500 глядачів, пізніше цю кількість збільшили до 2100 глядачів та 250 музикантів.
У 1846 році будівництво почалося, і Мендельсон зобов’язався написати кантату, яка мала бути виконана на відкритті зали. На жаль, він не дожив до того, щоби написати задумане. У серпні 1849 року, у межах тижневого фестивалю, відбулося відкриття філармонії.
На той момент це була одна з найрозкішніших і найбільш відповідних для музики за акустичними властивостями зал у країні.
Пожежа
Зала філармоній щодня давала концерти та приймала відвідувачів до 5 липня 1933 року – цього дня в приміщенні спалахнула пожежа. Понад 10 тис. роззяв зібралися навколо, щоб подивитися на це видовище, деякі з них кричали від жаху й непритомніли. Двоє хлопчиків впали до підвалу, проте серйозних травм ніхто не отримав.
Точну причину пожежі так і не з’ясували, було лише відомо, що почалася вона на даху. Попри на те, що понад сотня пожежників брала участь у гасінні, відстояти будівлю не вдалося – пошкодження були настільки серйозними, що відновлювати залу не мало сенсу. На щастя, вдалося врятувати деякі цінності, що перебували в будівлі, зокрема значну частину багатої музичної колекції та меморіальну табличку на згадку про загиблих музикантів “Титаніка”, встановлену в залі на гроші, отримані від спеціального концерту.
Наступного дня розпочалися роботи зі знесення обгорілого приміщення. Голова Королівського філармонійного товариства заявив стурбованим городянам, що зал філармоній обов’язково буде відбудовано заново.
Нова зала
Будівництво нової зали філармоній кілька разів відкладалося, і все через конфлікт інтересів – Ліверпульська корпорація відмовилася підтримувати дороге будівництво будівлі, яка буде придатною лише для проведення концертів, вона вимагала, щоб залу можна було використати і для показу кінофільмів, і для театральних постановок, а диригент сер Генрі Вуд виступав проти цього. Знайти компроміс вдалося лише 1937 року.
Архітектор Герберт Роуз створив проєкт у стилі модерн, і роботи з будівництва розпочалися. У червні 1939 року філармонійна зала була урочисто відкрита грандіозним концертом під керівництвом сера Томаса Бічема.
Реконструкції
У 1995 році зала філармоній була частково перебудована й відремонтована – з цього часу вона була не лише концертною залою, а й сучасним кінотеатром другої категорії, місткість якого складає 1700 місць у залі для глядачів та 22 – у ложах. Якби зала вважалася кінотеатром, то вона стояла б на другому місці в країні за місткістю відразу після найбільшого Лестер-скверу.
Основна частина робіт полягала в тому, щоб поліпшити експлуатаційні, технічні та акустичні характеристики приміщення, але при цьому не вплинути на архітектурну спадщину філармонійної зали. Тому деталям приділяли особливу увагу. Так, коли черга дійшла до реставрації старовинних фресок, виконаних у стилі ар-деко, фахівці виготовили повнорозмірні копії, аби під час відновлення зала не втратила жодної зі своїх особливостей.
У 2015 році було завершено ще одну реконструкцію, і зала набула того вигляду, який можна спостерігати й сьогодні. У результаті робіт з’явився новий будинок, у якому розмістилися гримерки, кілька ізольованих кімнат для репетицій і технічні приміщення з особливою атмосферою для зберігання музичних інструментів. Тут же розташований новий музичний майданчик. Це невелика зала з особливою, доброзичливою та неформальною атмосферою. Він замінив старий майданчик під назвою Rodewald Suite та приймає музикантів, які грають класичну, етнічну, світову і народну музику, а також виступи у форматі стоячих концертів та в стилі кабаре.
На першому поверсі будівлі розташувалися відкриті офіси, що надають тимчасові або постійні робочі місця з доступом до Wi-Fi, та кімната для оркестру. На даху розмістився новий садок.
Особливості та сучасне використання
Глядачі, які прийшли подивитися фільм, можуть спостерігати дивовижну картину: найстаріший екран у Європі підіймається з-під підлоги, що можна порівняти з виходом рок-зірки з-за лаштунків. Ця конструкція авансцени зі встановленим на ній екраном, керована спеціальним електроприводом, – єдиний подібний пристрій у світі. Крім того, в залі збереглася органна консоль, яка також здатна підійматися й обертатися.
Щорічно в залі філармоній проводиться близько 300 заходів, серед яких концерти, шоу, фестивалі, покази фільмів, виступи коміків та інше. Також можна замовити екскурсію залою або орендувати її для приватних проєктів. Сьогодні це одна з найзнаковіших будівель міста, відома кожному ліверпульцеві. Це – частинка історії міста, як і фестиваль LightNight.