Стівен Джеррард є одним із найвідоміших футболістів “Ліверпуля” сучасної епохи. Граючи в Англії, він залишався відданим рідному клубу майже до кінця своєї кар’єри як гравця. Лише у віці, коли вже сили стали покидати футболіста, він дозволив собі трохи пограти у США. А у ФК “Ліверпуль” Стівен провів понад 500 матчів, що є дуже солідним показником. Обговорімо історію Джеррарда на сайті liverpoolski.com.
Чим знаменитий Стівен Джеррард
Джеррард є однією з головних сучасних легенд “Ліверпуля” (інший подібний приклад – Джеймі Каррагер). Він народився в 1980 році в мерсісайдському селі Вістон, а в 9-річному віці приєднався до академії “Ліверпуля”. Відтоді мерсісайдський футболіст жив і дихав лише рідним клубом, провівши за нього 17 незабутніх сезонів. У складі команди Джеррард виграв багато трофеїв, зокрема Лігу чемпіонів у 2005 році. Щоправда, він так і не взяв золото Прем’єр-ліги Англії, але тричі був у кроці від цього, коли команда посідала друге місце. Крім цього, Стівен виграв:
- 2 Кубки Англії;
- 3 Кубки Ліги;
- 1 Кубок УЄФА.
Були в Джеррарда й індивідуальні нагороди. Серед них: найкращий гравець року за версією PFA (8 разів) і тричі – потрапляння в збірну року УЄФА та збірну світу ФІФА XI. Граючи в півзахисті, він досить багато забивав як для гравця його амплуа:
- 538 матчів у клубі – 125 голів.
- 114 матчів у збірній Англії – 21 гол.
Розвиток кар’єри
Джеррард дебютував у складі “Ліверпуля” 29 листопада 1998 року. Місце в основі йому довірили не одразу, для цього знадобився один рік перебування в запасі й групі ротації. У сезоні 2000-2001 ліверпульський футболіст вийшов на поле у 50 матчах різних турнірів. Той час видався для “Ліверпуля” дуже успішним: клуб виграв 3 трофеї в одному році: Кубок Ліги, Кубок Англії та Кубок УЄФА.
Джеррард мав і лідерські риси, тому ще в молодому віці, у 23 роки, став капітаном. У 2005-му він брав участь в одному з найвеличніших матчів в історії клубу. Поступаючись “Мілану” аж у три м’ячі, “Ліверпуль” зміг переломити хід поєдинку після перерви. “Червоні” змогли зрівняти рахунок (3:3) і виграти в серії пенальті. Кажуть, що надихнуло на це гравців несамовите виконання фанатами гімну You`ll Never Walk Alone. Але свою лепту в такий розвиток подій вніс і Стівен Джеррард, наприклад саме він забив перший гол і змусив партнерів повірити в себе.
Десь у цей період з’явилась спокуса покинути рідний клуб. Стівен отримав цікаву пропозицію від “Челсі”. Усе ж футболіст зрозумів, що не може покидати рідне місто, тому підписав нову 4-річну угоду. У наступному сезоні він забив за “Ліверпуль” дуже красивий гол з дальньої відстані, приблизно з 32 метрів.
Серпень 2012 року відзначився для Джеррарда тим, що він 250-й раз вийшов на поле як капітан. У той же період він виграв свій останній трофей у “Ліверпулі”, Кубок Ліги.
16 травня 2015 року Стівен востаннє зіграв за свій улюблений клуб. Потім він ще 18 місяців провів у “Лос-Анджелес Гелаксі” – клубі, відомому тим, що запрошує видатних футболістів пограти перед виходом на пенсію. Таку ситуацію можна зрозуміти: настає момент, коли гравець, який старіє, не витримує конкуренції в команді сильного чемпіонату, тому переходить у слабший.
У збірній Джерард був гравцем основного складу з 2000 до 2014 року, але Англія не досягла особливих успіхів. Після чемпіонату світу в Бразилії Стівен вирішив завершити виступи за національну команду.
У січні 2017 року наш герой повернувся до “Ліверпуля” в ролі тренера молодіжної команди (до 18 років). Він поєднував цю діяльність із роботою в ЗМІ – це звичайна для англійців практика.
Шлях до видатних успіхів
У цій історії успіху ми також хочемо проаналізувати, яким був шлях Джерарда до слави. Чи були в ліверпульського футболіста труднощі і як він їх долав?
Першою трудністю було те, що після дебюту в головній команді в 1998 році Джерарда часто намагалися використати на правому фланзі, але він тоді ще сильно нервував і не міг добре проявити себе на цій позиції. Усе ж буквально через рік він відстояв своє право на гру в центрі, що вдавалося йому ліпше. До того ж гравець набув досвіду й почувався впевненіше. Великою підтримкою на тому етапі було партнерство з Джеймі Реднаппом у центрі півзахисту.
Ще на деякий час Джеррард випав через травму. Але після повернення він став добре грати та чимало забивати. Стабільність гравця була запорукою успіху клубу.
На певному етапі гравець мав сумніви, чи варто продовжувати кар’єру саме в “Ліверпулі”. Але все ж повірив у команду, коли туди запросили нового тренера, Рафаеля Бенітеса. І це було мудро, бо трофеї прийшли. А чи зміг би Джеррард добре адаптуватися в новому клубі? Не факт, адже в США його справи не йшли добре.
Джерард не був таким яскравим футболістом, як деякі його сучасники, але він відрізнявся високим рівнем розуміння гри, лідерськими рисами, чудовим ударом і фізичною витривалістю. Крім того, вражали його універсальність і працездатність, адже Стівен міг легко бігати весь матч у ролі бокс-ту-бокса. Перехоплював м’яч, часто обводив суперника, відмінно грав на другому поверсі.
У результаті Джеррарда називають одним із найліпших півзахисників усіх часів, ставлячи в один ряд із такими зірками, як Зінедін Зідан, Андреа Пірло і Рой Кін.
Джерела: